ГО "Батько МАЄ ПРАВО" проти Верховного суду України
(кримінальна справа щодо протиправного висновку ВСУ у постанові №6-2445цс16 від 14 грудня 2016 р)
 
 
  • Україна займає одне з лідируючих місць у світі за кількістю розлучень. Близько 70% шлюбів розпадаються. Якщо бути більш точним, то Україні ділить перше місце за розлученням з Росією. Після розлучень у більшості сімей залишаються діти. Окрім звичних судових процедур щодо розірвання шлюбу і поділу майна, найбільш гостро постає питання щодо долі дітей.

    В суспільстві існує загальна думка, що суди віддають приорітет матері, керуючись нормами українського законодавства. Це не відповідає дійсності. Виявляється в Україні у 99% випадках дійсно суди визначають місце проживання дітей з матір'ю, керуючись ... не нормою українського законодавства. І вчиняють ці дії у порушення Конституції і законів України.

    Суди зазвичай формально підходять до слухання справ по визначнню місця проживання дитини і врешті-решт застосовують так званий «Принцип 6 Декларації прав дитини». Що це за документ? У далекому 1959 році, коли у світі не було чітко задекларовані права дітей, Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини. За своєю суттю це був добрий документ, де було випрацювано основні принципи, на яких мають гарантуватись права дитини. ГА ООН рекомендувала урядам держав-членів ООН впровадити дані принципи в національних законодавствах. Серед інших принципів був і Принцип 6, де звучало одне речення про те, що «малолетний ребенок в исключтельных случаях может быть разлучен со своей матерью».

    За своєю правовою суттю декларації не є міжнародними договорами, а це означає, що вони не можуть правозастосовуватись українськими судами. Не можуть, але застосовуються…

    Українські суди десятиліттями беруть одне речення з Декларації і на підставі нього позбавляють всіх батьків України навіть теоретичного права на визначення місця проживання дитини з батьком.

    Власне саме ці протиправні дії судів і покладають початок широко розповсюдженій дискримінації прав батьів, яка повністю нищить укранське батьківство у післяшлюбний період. ГО «Батько МАЄ ПРАВО» вперше звернуло увагу суспільства і влади на цю проблему, бо за тільки останні 10 років було протиправно ухвалено більше 38 000 рішень по України. Ми зробили запити до МЗС України, Верховної ради України, Міюсту, Мінсоцполітики, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Президента України і всюди отримали одну і ту ж відповідь: Декларація не є частиною українського законодавства і не може використосуватись судами України.

    Ми звернулись до Уповноваженого ВРУ з прав людини з клопотанням про захист прав батьків. Уповноважена відмовила. Ми подали до суду і виграли процес про визнання бездіяльнсоті Уповноваженого. Але голоним досягненням даного процесу стало те, що вперше в Україні в судовому рішення було встановлено, що злощасна Декларація не є міжнародним договором.

    Це давало шанс батькам переглянути свої протиправно ухвалені рішення і отримати шанс на чесний розгляд справ у судах, але сталась трагічна подія.

    16 грудня 2016 року Верховний суд України видав постанову по справі 6-2445цс 16, де не тільки назвав Декларацію нормою українського матеріального права, а й видав правовий висновок ВСУ, яким вимусив всі суб’єкти владних повноважень та суди слідувати цьому реченню з «Принципу 6», чим фактично позбавив будь-яку дитину до 14 років навіть теоретичного права на визначення місця проживання дитини з батьком.

    Наслідки цього рішення страшні. Щоб уявити що сталось можна навести приклади протиправних дій суду касаційної інстанції, який двічі, керуючись даною Декларацією віддавав українських дітей на окуповані території, одного разу віддав дитину матері, яка 6 разів лікувалась від алкогольної залежності.

    Але після прийняття правового висновку ВСУ дана норма стала фактично нормою україського правового поля. Верховний суд ухвали дане рішення у порушення ст.8,9, 24, 92 Конституції України, ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ряду інших законів. Верховний суд навіть не дослухавася до кількох рішень Конституційного суду України. Україна, руками Верховного суду, інституалізувала на роки дискримінацію батьків.

    ГО «Батько МАЄ ПРАВО» подало повідомлення про злочин до Генерального прокурора України на всю колегію Верховного суду України, за ознаками злочину, покарання за яке передбачене ст.375 Кримінального кодексу України «Постановлення суддями завідомо неправосудного рішення».

    Генеральний прокурор України, всупереч імперативній вимозі закону, не відкрив кримінальне провадження. Воно і не дивно, бо ще ніхто не «замахувався» відкривати кримінальне провадження проти навіть одного судді Верховного суду, а тут ціла колегія.

    ГО «Батько МАЄ ПРАВО» подало скаргу до слідчого судді Печерського суду на визнання бездіяльності Генерального прокурора України і зобов’язання вчинити дії, а саме внести відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

    Суд, всупереч вимогам закону, протягом 2 тижнів не призначав засідання. І врешті-решт це сталось.

    23 березня 2017 року об 11 годині в приміщення Печерського районного суду м.Києва буде слухатись справа, наслідком якої має стати відкриття кримінального провадження проти всієї цивільної палати Верховного суду України.

    На суд з’їдуться десятки відповідальних батьків, матерів, бабусь і дідусів з різних куточків України. Кожен їде відстояти свою дитину і тисячі дитячих доль, які стали заручниками злочинного рішення ВСУ.

    Чи відкриє суддя Печерського суду «кримінал»? Має це зробити. Саме так говорить закон. Але чи станеться це насправді? Батьки України вірять, що зможуть відстояти право на справедливість і перекрити дорогу Геноциду українського батьківства, створеного руками Верховного суду України.

    Головне питання для суспільства чи можливо в рамках закону відмінити ганебний протиправний висновок ВСУ. Так це можливо. Є тільки 2 шляхи. Перший – це якщо судді Верховного суду України отримають покарання за вчинення злочину, Другий – це якщо нова колегія суддів Верховного суду ухвалить новий висновок.

    Але чинні судді вже проходять конкурс на довічне обіймання посад вже в новому Верховному суді.

    Українскі батьки вирішили стати стіною на шляху злодюжок у мантіях до продовження чиннення злочинів проти батьківства.

    23 березня 2017 року батьки України дадуть бій. Це буде Ватерлоу. Це буде батьківський Сталінград. Якщо батьки програють, то жоден з батьків не зможе більше в Україні отримати шанс жити зі своєю дитиною, і їх діти повторять долю своїх батьків, якщо через десятиліття до них прийде така ж біда.

    ГО «Батько МАЄ ПРАВО» запрошує журналістів висвітлити дану події і сподівається, що гаряча суміш енергії десятків батьків та медіа, дозволить перервати нитку чинення злочинів суддями Верховного суду України і врешті-решт відправить їх як не у в’язницю, то на смітник українскої історії.

    З усіх питань участі у суді звертайтесь до прес-секретаря ГО «Батько МАЄ ПРАВО» Марини Громової (097) 022 99 22.

    Будь-які коментарі з питань діяльності ГО надасть голова ГО «Батько МАЄ ПРАВО» Олександр Швець (067) 220 69 49